День Незалежності –
це свято, яке в історію України вписав кожен із нас своєю боротьбою, чесною
працею чи тихою молитвою. Це є вираженням історичного прагнення нашого народу
до свободи, умовою втілення його бажання бути справжніми господарями на власній
землі!
23 серпня, 2017
Моя країна – Незалежна Україна
04 липня, 2017
Свято Івана Купала
Свято
Івана Купала
7 липня відзначається Свято Івана Купала, одне із найдавніших і найбільш улюблених в
народі. Це час найкоротших ночей і найдовших днів, коли життєві сили природи
досягають свого апогею, а, за народними повір’ями, трави і квіти набирають
найбільшої сили. У цей день Іоанн Хреститель освятив воду та прогнав злі сили.
Вірили, що вранці разом із першим сонячним променем в оселю зазирає добра доля.
Вона не обходила і того, хто пірнав у теплу, оповиту чарівними туманами
купальську воду або хоч умивався нею.
В основі купальських обрядів лежать культи
вогню, води і рослинності. Купальські вогні – це відгомін культу сонця,
купальська вода – символ цілющої сили, папороть – символ щасливої долі,
чудодійна роса забезпечувала красу і кохання, а купальське дерево – родючість
та щастя. Свято Купала вирізняється особливою поетичністю та чарівністю. В ніч
з 6 на 7 липня хлопці розпалювали багаття, через яке попарно перестрибували, а
дівчата ще й пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

Так в
бібліотеці – філії №5 з 4 по 7 липня до свята Івана Купала організована
тематична книжкова виставка «Ніч, коли папороть цвіте». Бібліотекарі
підготували та провели для відвідувачів книгозбірні цікаві заходи малих форм
спілкування з користувачами, розповідали про історію самого свята, про традиції
його проведення.
З прекрасним
святом Івана Купала ! Нехай
кожний зустріне свою щасливу долю !
05 травня, 2017
Шануймо живих, пам’ятаймо загиблих

Працівники бібліотеки – філії №5 провели
годину пам’яті «Шануймо живих, пам’ятаймо загиблих» з
учнями ОПЛ, вони
вклонилися усім полеглим,
схилили голови в
журбі й задумі,
пом’янули всіх, хто
не повернувся з
тієї проклятої для
всього світу війни.
Бібліотекар згадала
ті далекі роки
39-45рр. найтяжчі, гіркі
шляхи відступу, дороги
сліз, горя, поневірянь,
смерті, небачену людську
мужність, шляхи Великої
Перемоги. Тяжкою була
дорога до Перемоги,
вона була такою
очікуваною і бажаною. Доповнили захід документальні
сюжети відео-хроніки тих днів. Під
час заходу звучали пісні
про війну.
Учасникам заходу
була представлена книжкова
виставка «Україна в полум’ї
війни».
Всі присутні
вшанували пам'ять тих, хто
навіки залишився на
фронтах війни хвилиною
мовчання.
Пам'ять людська
жива! Ми не
забудемо подвигу своїх
дідів і батьків
у Другій Світовій
війні. Ми будемо
берегти і шанувати
їх, стояти на
варті миру, щоб
ніколи не повторилась
та біда, яку
пережив народ у 1939-1945рр.
20 квітня, 2017
Ми не повинні забути це слово - Чорнобиль
26 квітня 1986 року залишилося в пам'яті людства як трагічна
дата найбільшої техногенної катастрофи, що принесла народам Європи велику біду.
В епіцентрі цього лиха виявилася Україна, коли над четвертим блоком
Чорнобильської АЕС могутнім циклоном піднявся стовп смертоносного викиду.
Радіоактивний попіл накрив величезні території.
В
приміщенні читального залу бібліотеки-філії № 5 була організована книжкова виставка “Тобі
і мені потрібна Земля”. Виставку переглянуло багато людей різних вікових категорій.
Мабуть нікого не залишив байдужим опис тих трагічних подій, які сколихнули
спокій теплої квітневої ночі 31 рік тому та не дають про себе забути і до сьогодні. Біля
виставки проведено година пам’яті «Ми не повинні забути це слово - Чорнобиль».
На заході були присутні учні ОПЛ . Студенти
КВНЗ
«Олександрійського училища культури» спеціальності «Інформаційна, бібліотечна та архівна
справа» ознайомили присутніх з
літературою та періодичними виданнями, що розповідають про ті трагічні події. Вони
розповіли учням про історію будівництва
Чорнобильської АЕС, причини та наслідки
катастрофи на даному об’єкті, та важливість подвигу пожежників і медиків.
Кращі читачі
читали поезії про подвиг героїв, які загинули в наслідок Чорнобильської
катастрофи, заохочуючи слухачів замислитись про масштаби тридцятирічної
трагедії. Кажуть, час лікує, затягує рани. Не правда! Нічого він не лікує, хоча
й минуло 31 рік. Просто біль відійшов кудись глибоко в серце, прижився там,
освоївся і нікуди від цього не дінешся!
Хлопці та дівчата ще раз переконались, у небезпечності «мирного
атому». Присутні вшанували загиблих хвилиною мовчання.
14 квітня, 2017
Підписатися на:
Дописи (Atom)