Петр
Петрович Гулак-Артемовський український
співак, композитор, актор, драматург.
Славетну сторінку в
історії української культури відкрив Семен Гулак-Артемовський як композитор,
оперний співак (баритон) і драматург, творець першої української опери.
Прогресивний світогляд
С. Гулака-Артемовського формувався під впливом ідей Тараса Шевченка, і саме
своєму духовному наставнику композитор присвятив пісню «Стоїть явір над водою».
“Талант високий, самобутній” – за такою назвою у
читальному залі відкрито виставку до річниці від дня народження Петра
Гулака-Артемовського (1790-1865), поета, перекладача, педагога,
культурно-освітнього діяча.
Народився Петро
Гулак-Артемовський 27 січня 1790р. у містечку Городище на Київщині (нині місто
Черкаської області) в родині священика. Змалку відчув красу народної пісні,
захопився народними казками. У 1801-1803 pp. навчався у Київській академії, а з
1817 р. – у Харківському університеті, з яким було пов’язане його подальше
життя: з 1825 р. він професор історії і географії, а у 1841-1849 pp. – ректор.
Був високоосвіченою людиною, володів польською і французькою мовами, цікавився
просвітницькими ідеями, інтенсивно займався науковою роботою.
В історію української культури
увійшов насамперед як просвітник, талановитий продовжувач народних бурлескних
традицій і реалістичних тенденцій, започаткованих І.Котляревським. Він заклав
основи нової байки, дав перші зразки романтичної балади, збагатив літературну
мову, показав приклад майстерного віршування.
Літературні інтереси П. Гулака-Артемовського
пробудилися ще в часи навчання в Київській академії, але активну літературну
діяльність він розпочав після переїзду 1817 р. до Харкова, коли в журналі
“Украинский вестник” були надруковані його переклади російською мовою з Ж.-Ж.
Руссо, Дж. Мільтона, Ж. Расіна, Популярність поет здобув після опублікування
1818 р. у цьому самому журналі відомої байки “Пан та Собака”, в якій звернувся
до актуальної соціальної теми: через стосунки Пана й Собаки розкрив характер
взаємин у феодальному суспільстві. Поєднання бурлескного струменя з
реалістичним змалюванням української дійсності, жива народна мова і
гуманістична тенденція переконливо засвідчили не пересічність автора байки.
Найпліднішими у творчості поета
були 20-ті роки ХIХ ст. У цей період він публікує байки “Солопій та Хівря”,
“Тюхтій та Чванько” (обидві 1819), “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”
(обидві 1820), “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці” (всі 1827), в
яких торкається життєвих проблем, часом соціального характеру.
Новаторські пошуки поета в жанрі
байки привели до вдосконалення її форм, які цілком можна вважати сучасними.
Дещо пізніше в українській літературі цим шляхом пішли Є. Гребінка та Л.
Глібов.
У скрижалях нашої культури він
утвердився як палкий захисник української літературної мови, діяч
просвітительського реалізму, майстер художнього слова, один з найвизначніших
попередників Т. Шевченка. Помер 13 жовтня 1865 р. у Харкові.
Небесна Сотня – це наш
біль і наша гордість, це наші сльози і вдячність за все, що її бійці зробили
для нас. Вони пожертвували своїм життям за щастя інших, за кращу долю для своєї
держави. В пам'ять про полеглих за майбутнє
України в бібліотеці
Ведуча
нагадала присутнім про героїчні події тих
«чорних» днів листопада 2013 р. – лютого 2014, про початок національної
революції. Розповідь супроводжувалась документальними кадрами. Насамкінець усі
присутні вшанували пам’ять Небесної Сотні хвилиною мовчання. В кінці заходу ведуча на згадку роздала учням янголів (
які були зроблені з паперу маленькими читачами нашої бібліотеки), як символ пам’яті тих трагічних подій.
Ми
не маємо права забути, що Герої Небесної
Сотні дали нам можливість жити вільно, будувати нову країну, і ми в неоплатному
боргу перед ними. Вони загинули, щоб ми жили. І найменше, що ми можемо зробити
– це забезпечення того, щоб їх жертва не була марною та щоб подібне більше
ніколи не повторилось.
